<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе КиноМЕТА
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Ноябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Сумнів

Reh | 2009-05-22 15:13:31  
Сообщение прочтено 2926 раз

Doubt, 2008, фільм Джона Патрика Шенлі (драматург виступив в іпостасі режисера, екранізувавши власну п'єсу).

Узялася дивитися цей фільм перш за все з глибокої поваги до Меріл Стріп. Ну, вабила ще й специфічна атмосфера, властива релігійним закладам закритого типу... Embarassed Скажу відразу, фільм не розчарував. Дуже камерний твір -- ось перше, що спадає на думку. І не скажеш, що це так зване "інтелектуальне кіно"; тут нема мудрованого артхаусного сюру -- це кіно психологічне, кіно про справжнє життя, хоч і специфічне, -- життя, пропахле воском свічок, церковним вином і таємницями.

Шляхетна Меріл Стріп цього разу постала в ролі ревної черниці-католички, яка, здається, більше поклоняється суворому богу дисципліни, ніж Ісусові Христу. Вона настільки риґористична, наскрізь просякнута консервативною мораллю, що інші персонажі виявляють непідробне здивування, дізнавшись, що сестра Алоїзіус не стара панна, що колись давно вона була одружена...

"Ведучи боротьбу проти зла, ти на крок віддаляєшся від Бога, але робиш це в ім'я Його". 

Мені в цих словах вчувається жертовність. Погодьтеся, великодушно прощати, втішаючись власним благородством, -- доволі приємно; виявляти поблажливість завжди легше, ніж вести боротьбу. Крім того, християнська мораль, на відміну від старозаповітної, - мораль пробачення, "підставляння другої щоки". Але часто поблажливість цілком вписується в нинішній ду-у-уже "мирський" термін -- пофіґізм... О, невже ви думаєте, що до себе сестра Алоїзіус менш вимоглива, ніж до інших? -- остання сцена фільму переконає вас у протилежному. Для мене сестра Алоїзіус -- "санітар лісу", її принциповість -- антисептик; такі люди і їхнє завзяття теж дуже потрібні, щоб очищувати наш підгнилий в куточках світ від скверни усякої різної гидоти. 

"Плітки - наче пір'я подушки, яку розпороли ножем: коли пір'їни порозлітаються, їх уже неможливо буде зібрати".

Отця Флінна, опонента сестри Алоїзіус, грає Філіп Сеймур Гоффман. І грає так, що сумнівається не тільки сестра Алоїзіус і її підлегла, молода вчителька сестра Джеймс (Емі Адамс), -- сумнівається кожна душа і по наш бік блакитного екрану. Отець Флінн -- мов той дволикий Янус, який повертається до нас то світлим, то темним боком. Так чи ні? На перший погляд -- добре, просте, селянське обличчя; але якщо згадати, у скількох фільмах Сеймур Гоффман утілював мерзенних типів (причому не просто підлих, а саме підлих боягузів -- пригадуєте огидного журналіста, з яким люто розправився Файнз у "Червоному драконі"? а поготів -- священика в "Холодній горі", розбещеного священика, котрий задумав убити чорношкіру рабиню за те, що та - від нього ж! - завагітніла, і при цьому не переставав молитися й лити крокодилячі сльози?!), - мимоволі замислюєшся над тим, що зовнішність - штука оманлива... Так чи ні?.. Питання відкрите.

"О, це їхній задавнений прийом - убивати доброту в ім'я доброчесності".

Якщо ви людина від природи невиправно добросерда -- як-от сестра Джеймс, у якої, за фільмом, немає жодного недоліку, якщо, звісно, не вважати недоліком саму її бездоганність Smile, -- ви скажете "ні". І тоді боротьба між сестрою Алоїзіус та отцем Флінном постане як змагання між консерватором і лібералом. Кулькові ручки, світські пісні між різдвяних хоралів, вино для хлопчика, який прислужує біля вівтаря... що ще можна дозволити, а що вже ні? Табу підтримує авторитет сакрального - але до якої міри? Де той момент, коли заборона стає абсурдною? Де той момент, коли поблажливість стає аморальною?

...Мене, як і сестру Алоїзіус, просто шокував персонаж, створений Віолою Девіс. Де та межа, за якою страх позбавляє нас людської подоби, перетворює на залякану тварину, згодну на будь-які приниження?.. Нагадаю, чорношкіра акторка номінувалася на "Оскара" за кращу жіночу роль другого плану.

Важкі двері, масивні стіни, чорне монаше вбрання... Здається, відчуваєш, яке задушливе у школі повітря. Респект операторові Роджеру Дікінсу за майстерно передану магію замкненого простору. Сцена з пір'ям на вітрі -- маленький шедевр.

Картина для спокійного вечірнього перегляду, картина -- підводний вулкан: усі пристрасті вирують глибоко всередині, озиваючись лише брижами на водній поверхні. Запитань більше, ніж відповідей; що ж, "Сумнів" - на те він і "Сумнів".

 

Комментарии rss
Серый Лев | 24.05.2009 22:15 |

http://kino.meta.ua/film/42134/recenziya/1/1139

С почином.

Немного другие чувства вызвал фильм. Отпишусь чуть позже

Reh | 24.05.2009 22:35 |

дяки) чекатиму на альтернативні думки))

Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены